Вівторок
20.10.2020
09:22
Вітаю Вас Гість
RSS
 
ІДНЗ №14
Головна Реєстрація Вхід
Інформація для батьків »
Меню сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Офіційний сайт Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні.

Програма протидії торгівлі людьми.

 

Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів:


0-800-505-501

безкоштовно зі стаціонарних телефонів в Україні


527 

безкоштовно з номерів мобільних операторів України    

пн-пт з 10:00 до 21:00, суб з 10:00 до 18:00
www.527.org.ua 

 http://stoptrafficking.org/uk/content/звернись-по-допомогу

Корисні посилання :

 

 https://dytpsyholog.com/

 

 

"Віртуальна платформа емоційної підтримки

Моніторингового центру КМДА з протидії COVID-19"

 http://moncenter.eduhub.in.ua/#emotional

 

 

"ОСВІТНІЙ ПРОЄКТ #НеБийДитину"

Інформація на підтримку батькам і дітям

https://happydity.org/

 

Консультація

"Як навчити дитину обирати друзів"

https://osvitoria.media/experience/yak-navchyty-dytynu-obyraty-druziv/

 

Консультація

Як cформувати емоційний інтелект у вашої дитини

https://www.empatia.pro/yak-cformuvaty-emotsijnyj-intelekt-u-vash/

 

 

Консультація для батьків

"ЯК ПРИВЧИТИ ДИТИНУ ДО ПОРЯДКУ"

Приходить час, коли кожна мама стикається з досить серйозним завданням – привчити дитину до порядку. Дуже багато зусиль мами витрачається на те, щоб навчити дорослу дитину прибирати у своїй кімнаті, але часто всі їхні старання марні. У цій статті 8 конкретних рекомендацій, як привчити малюка до порядку.

1. Будьте прикладом для дитини! Це перше і найголовніше правило. Якщо ви намагаєтеся привчити дитину до порядку, в першу чергу слідкуйте за порядком у своїх речах! ми не маємо права вимагати від дитини те, що самі не виконуємо!

2. Поясніть дитині, для чого потрібне прибирання. Часто діти самі навіть і не здогадуються , навіщо ми, дорослі, виконуємо певні дії. Тому варто закцентувати увагу дитини на чистоті, як на результаті. поясніть, що набагато зручніше пересуватися по кімнаті, коли іграшки на поличках, а не під ногами. Скажіть, що набагато швидше можна відшукати улюблену машинку, якщо вона лежить на своєму місці. Розкажіть, як вам приємно знаходитися в чистій кімнаті. Тоді малюк з більшим ентузіазмом займеться прибиранням!

3. Зробіть прибирання веселою грою. Нам, дорослим, часто буває важко заставити себе зробити прибирання в квартирі! А ми хочемо, щоб дитина з радістю приступила до такого “веселого” завдання… Тому пригадаймо, що гра — це провідна діяльність в дитинстві, і використаймо це! Необхідно перетворити нудне прибирання іграшок в захоплюючий квест “віднайди всі машинки”, “де сховався лев”. Або влаштуйте змагання “хто швидше заповнить корзину”. Ввімкніть веселу музику, переодягніться у чарівників чи перетворіться у роботів і складайте речі в комод так, як робили би це вони!
4. Постійність і послідовність — ваші помічники! Щоб прибирання іграшок, складання речей в шафу, миття своєї кружки після чаю стали звичними справами, про які не потрібно нагадувати, будьте послідовними у цих правилах і вимогах. Якщо з найменшого віку ви будете кожен день демонструвати дитині, як скласти іграшки перед сном, то з часом малюк почне це робити сам. крім того для нього це стане звичкою, своєрідним ритуалом, нормою повсякденного життя.

5. Допомагайте дитині! Почніть разом, або нехай почне дитина, а ви допоможіть закінчити. Не слід одразу вимагати у дитини повної чистоти без вашої допомоги! Таким способом ви лише відіб’єте бажання!

6. Ніколи не використовуйте прибирання в якості покарання. Тоді у дитини сформується ставлення до прибирання як до чогось негативного і неприємного! А тоді вам уже не так просто буде змусити навести порядок.

7.Хваліть і заохочуйте дитину. акцентуйте увагу на стараннях і на чистоті, яка стала у кімнаті.

8.Не перевантажуйте дитину прибиранням! Пам’ятайте, що до певного віку діти не знають поняття “треба”, “мушу”, вони роблять лише те, що цікаво і “хочу”. Тому зважайте на можливості і вміння дитини, на її зацікавленість. Але і не спускайте багато з рук. Пам’ятайте, що все має бути в міру!

 

ВИХОВАННЯ ЛЮБОВ'Ю

Виховання дитини - складний процес, у багатьох батьків виникають труднощі, коли вони не знають, як владнати велику кількість виховних проблем.

Класичний приклад про дисципліну :

Дуже часто батьки вважають, що дисципліна - це головний спосіб виховання. Але дисципліна - це тільки один з аспектів спілкування з дитиною. Для деяких батьків дисципліна стає самоціллю, і вони проявляють дуже мало любові, яка могла б принести дитині втіху. Більшість дітей невпевнені, що їх люблять безумовно і незалежно від обставин. Нерідко батьки вважають, що вони природно передають свою любов дитині. Але це не так. Проблема полягає у тому, як показати дитині свою любов, привчаючи її до дисципліни. Батькам треба вчитися приймати дитину такою, яка вона є. Дитина з перших років життя знаходиться в атмосфері сімейних стосунків. Не можна забувати, що на формування дитини впливає не тільки сім'я, але й особливості темпераменту дитини. Вроджені риси характеру впливають на те, наскільки важко буде виховувати дитину. Батьківський вплив може поміняти вроджені риси характеру у гіршу або кращу сторони. Від доброзич­ливості оточуючих залежить фізичне й емоціональне здоров'я дитини, її вміння контактувати з іншими. Діти, яких поважають, вчаться поважати інших. Малюки, про яких турбуються, навчаються того, як саме виявляти турботу. Любляча дитина знаходить радість у радості іншого. В одному з опитувань для дітей було таке запитання: «Уяви, що ти розбив ненароком улюблену мамину вазу. Як би тебе покарали?». Відповіді були різні, але за ними можна визначити, наскільки гуманні міжособистісні стосунки у сім'ї. І на жаль, тільки незначна кількість дітей були впевнені, що батьки їх розуміють і не покарають. Дитина, яка не відчуває любові, своєю поведінкою намагається привернути до себе увагу, робить усе (і, як правило, частіше погане), щоб ЇЇ помітили, щоб до неї були небайдужі. Малюк демонструє перебільшений біль або заперечує його, навіть якщо дуже боляче. Таким чином інтуїтивно приходячи до висновку, що коли дорослим байдужі його почуття, то байдужий він сам. Виникає недовіра, віддалення від батьків. Для дітей надзвичайно важливе відчуття близькості, контакту. Недарма вони просять дорослих: «Обніми мене», «Поцілуй мене». На ці емоційні запити потрібно відповідати незалежно від того, виправдовує в даний момент дитина ваші сподівання чи ні.

Знання психологічних особливостей дитини допоможе у вихованні дітей.

Перша «вікова криза» (до 2-х років) проявляється у негативізмі дитини. Але не можна карати дитину за її поведінку, що випливає з її природньої потреби пізнання, розвитку. Необхідна вимогливість із поясненням, чому забороняють, і послідовність вимог.«Криза 3-х років» характеризується самоствердженням дитини, намаганням все робити так, як вона сама хоче. Батькам треба надавати дитині право пробувати свої сили, але не допускати, щоб вона ними керувала. Намагання будь-що зламати нас­тирливість дитини, може привести до того, що в майбутньому вона виросте або малоініціативною, або жорсткою і впертою. Треба спрямовувати енергію дитини на допомогу дорослим, підтримувати високу самооцінку, а при негативних проявах намагатись переключити увагу і зацікавити «чимось іншим.Близько 6 років розпочинається третя вікова криза у розвитку дитини, яка характеризується втратою безпосередності і наївності, потайністю поведінки, здатністю поставити себе на місце іншого. Це треба використовувати у спілкуванні та розширенні довірливих стосунків. Стосунки на основі взаєморозуміння - це коли батьки у спілкуванні з дитиною прагнуть до діалогу (не тільки самі говорять, але й слухають дитину).

Допомагає в налагодженні співробітництва на правах партнерів організація сумісної діяльності в сім'ї.

У будь-якій спільній діяльності, у спілкуванні треба виявляти почуття дружби, готовність прийняття любові. Проявляти такі почуття треба щиро. Діти інтуїтивно відчувають нещирість.

Виховання любов'ю не означає вседозволеності, не терпить нешанобливого ставлення, але водночас є настільки мудрим, що дозволяє дітям робити помилки і вчитися на них.

Дитина повинна знати не лише свої права у сім'ї, суспільстві, але й права батьків, інших людей.

Кожна дитина має право:

- бути любимою без усяких сумнівів;

- рости у безпечному фізичному та психологічному середовищі;

- на забезпечення необхідних умов для її вчасного фізичного, інтелектуаль­ного, морального, емоційного, естетичного та соціального розвитку;

- висловлюватися і бути почутою;

- на повагу її почуттів;

- на серйозне, уважне ставлення до її особистості.

Права батьків:

• повага і розуміння дітьми;

• увага до дітей до батьківських потреб;

• на відпочинок;

• на задоволення духовних потреб і інтересів;

• на особисте життя тощо.

Розуміння необхідності поважати права один одного досягається завдяки дієвій любові.

 

 

До Вашої уваги!!!

Номери телефонів «гарячих ліній», що надають інформаційну та консультативну допомогу з питань булінгу, торгівлі людьми, домашнього насильства та насильства за ознакою статі:

Ø Національна  дитяча  «гаряча лінія» 0800 500-225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів),  короткий номер 116 111 (безкоштовно з мобільного телефону) консультації в телефонному та онлайн-режимах в будні дні з 12.00 до 20.00.

Ø Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0800 500-335 ( безкоштовно зі стаціонарного телефону), 116 123

( безкоштовно з мобільного телефону).

Ø Національна «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми та консультуванню мігрантів 0 800 505-501 ( безкоштовно зі стаціонарного телефону), 527  ( безкоштовно з мобільного телефону).

 Ø Урядова «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства  1547

Ø  Єдиний Контакт-центр Безоплатної правової допомоги  0800 213103      

(цілодобово та безкоштовно в межах України зі стаціонарних та мобільних телефонів).

 

Консультація для батьків
 

Чи можна карати дитину?


Дитина, перш нiж стати дорослою людиною, проходить певні ступені розвитку і дізнається, що таке добре і що таке погано, саме для того суспільства і часу, в якому вона живе. В психології цей процес називається соціалізацією. Батьки відіграють дуже важливу роль в процесі соціалізації - саме вони не тільки можуть, але і, загалом, повинні показати своєму малюкові межі допустимої поведінки та правила, за якими живуть люди. Для цього використовуються два механізми: схвалення прийнятного, бажаної поведінки і покарання за небажану. Як показує практика, обійтися одними лише заохоченнями правильних вчинків не можна. Маленька дитина не в силах володіти собою, своїми емоціями, бажаннями і поривами, тому, час від часу, її поведінку необхідно направляти в потрібну сторону заборонами і навіть покараннями.
Не хочеться карати свою дитину! Може якось обійтися без цього? Якщо Ваша дитина має спокійний характер, в цілому слухняна і неконфліктна, то, зрозуміло, немає особливої необхідності карати її за проступки, таким дiтям достатньо розмови по суті проблеми або суворого зауваження. Крім того, Ви можете застосувати метод покарання, який вважається м'яким, але при цьому дуже дієвим. Це так званий метод природних наслідків.
Ви дозволяєте подіям йти своєю чергою, а дитинi - самостійно долати наслідки своїх же вчинків. При цьому Ваше завдання - допомогти їй отримати з цього урок. Скажімо, малюк розігрався з кішкою, незважаючи на ваші прохання цього не робити, і в результаті отримав пару подряпин. Можливо, наступного разу він не буде настільки активний в іграх з тваринами.
Спокійно зверніть увагу дитини на те, чому в результаті її вчинків відбулося щось і як наслідки цього вплинуть на її стан, бажання і плани. Малюк в змозі зрозуміти подібні речі починаючи з 2-2,5 років. Іноді неможливо втриматися від крику! Після сварки ми якийсь час не розмовляємо, і дитина начебто відчуває себе покараною. Це нормально?
Емоційна реакція дорослих на дитячі витівки цілком зрозуміла і часто допустима. Але тут є свої тонкощі. Ви не повинні приховувати свої почуття і негативні переживання ("я засмучуюсь через твоєї поведінку"), але при цьому повинні пояснити дитині, що саме і чому Вас так розстроїло. При цьому, неприпустимо прямо звинувачувати дитину, культивуючи в неї почуття провини і власної нікчемності.
Малюк відданий вам і щиро вірить, якщо мама кричить: "Що за кошмарна дитина!", то це саме так і є. Подібна впевненість сильно занижує самооцінку дитини. Подорослішавши, вона буде намагатися не вирішувати виникаючі перед нею питання та проблеми і долати перешкоди, а просто йти від них. Зрозуміло, що в сучасному житті таку поведінку не назвати продуктивною.
Протилежні мотиви - прагнення до успіху - формуються у дітей, які впевнені в собі, яких батьки не лаяли через дрібниці і, тим більше, не ображали. Тому, намагайтеся не кидатися грубими словами і образливими зауваженнями. Пам'ятайте: необхідно критикувати не дитину, а її вчинок, обов'язково вказуючи вихід із ситуації.
Що стосується методу "я з тобою не розмовляю", або просто бойкоту. Краще, якщо він буде застосовуватися Вами дійсно в крайніх випадках, щоб дитина розуміла, що мама дуже розсерджена. Інакше (сьогодні не розмовляємо - завтра розмовляємо) Ви просто подасте маляті прекрасний приклад маніпуляції, і цей захід перестане бути дієвим.
Чи є які-небудь "правила" покарань? Перш за все, це визначеність і послідовність. У батьків повинні бути чітко сформульовані подання з принципових питань розвитку та виховання дитини. Підносити їй ці знання краще у формі простих, однозначних, позитивних тверджень. Наприклад: "завжди говори правду" (а не "ніколи не бреши!"). Тобто малюк повинен мати чітке уявлення про традиції вашої сім'ї, про те, як потрібно поводитися і спілкуватися з оточуючими. Це і є принцип визначеності. Адже, погодьтеся, нерозумно карати дитину тільки за те, що вона просто не знала, як вчинити в якійсь ситуації, і тільки тому повела себе неправильно.
Крім того, обов'язково потрібно бути послідовними: погано, якщо слова мами чи тата нескінченно далекі від реальних дій. Це проявляється, перш за все, в нескінченних "сто перших" попередженнях. Якщо Ви говорите дитині: "ти будеш покараний", то виконуйте свою обіцянку. Інакше вона перестане Вам вірити, і статися це може дуже швидко. А ще послідовність повинна виявлятися й у наступному: за однакові проступки завжди має слідувати однакове покарання. Не можна сьогодні "не помітити", що малюк вимовив лайливе слово, тому що Ви втомилися і Вам лінь дізнаватись, хто навчив, а завтра, почувши те ж саме, вiдчитувати дитину.
Важливий момент - скільки часу пройшло між самим непристойним вчинком дитини і покаранням за нього. Цей період повинен бути мінімальним! І, нарешті, ніколи не карайте дитину, якщо вона хвора чи втомлена.

Консультація для батьків

 

«Як виховати в дітях чесність»

 

Порада 1. Вірте вашій дитині. 

Як правило, діти на довіру відповідають довірою, а якщо їх обманять - не зрозуміють цього. Хай дитина відчуває і знає, що ви йому вірите. 
Порада 2. Поясніть, що на правді тримається світ, на дитячій мові - вона корисна. 
Люди живуть у злагоді, якщо довіряють один - одному. 
Порада 3. Не створюйте ситуації для обману. 
Уникайте двояких запитань, коли легше сказати неправду, чим правду. 
Порада 4. Не вчиняйте принизливих допитів. 
Порада 5. Винагороджуйте правдивість. 

Якщо ваш малюк зізнався вам, то покажіть йому свою радість : «Я радію від того, що ти чесна людина, тому що ти сказав ПРАВДУ». 
Порада 6. Показуйте приклад чесності. 
Чи просите Ви відповідати по телефону, що вас немає вдома ? 
За своєю природою діти чесні. А обман дітей ми провокуємо самі. Спочатку - провокуємо, а потім, якщо дитині раз за разом вдається уникати неприємностей завдяки своїм "казочкам", вони звикають брехати.

Дитина чесна зі своїми батьками тільки тоді, коли :

  • Довіряє їм
  • Не боїться їх гніву чи осуду
  • Впевнена, щоб не сталося його не принизять як особистість
  • Обговорювати будуть не її, а вчинок, який потрібно виправити
  • Допоможуть, підтримають, коли їй погано
  • Дитина твердо знає, що ви на її боці
  • Впевнена, якщо накажуть, що мудро, справедливо, в дітей, взагалі, сильно розвинено почуття справедливості, вони зневажають тих, хто її не проявляє - і деспотів, і занадто м'яких !

Якщо ви спіймали свою дитину на брехні, не поспішайте її звинувачувати. Запитайте себе : «Чому вона не каже мені правду ?» А ще погляньте на дитину як у дзеркало. Що посієш - те й пожнеш !

Далі перераховані ознаки того, що дитина говорить вам неправду. Але ще раз вам нагадуємо, що це не причина її звинувачувати. Це причина задуматися : в які умови ви ставите свою любов ? Що потрібно зробити, щоб повернутися первинної, безумовної любові ?

Отже, вас повинно насторожити, якщо дитина, розповідаючи щось, або відповідаючи на ваше запитання :

  • Намагається не дивитися вам в очі
  • Починаючи що
Вхід на сайт

Пошук

Календар
«  Жовтень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Архів записів

Друзі сайту