ІДНЗ №14

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Готовність дитини до шкільного навчання    

     З початком нового навчального року у батьків виникає все більше запитань про те, коли віддавати дитину до школи, як її готувати, що вона має знати і вміти, щоб стати першокласником. Протилежні думки часто приводять до суперечок у сім’ї, між батьками та вихователями. І завжди негативно позначаються на самій дитині.

         Коли вважати дитину готовою до школи? Як тільки їй виповниться 6 чи 7 років?

         Мабуть, не завжди віковий чинник є вирішальним. Як на одному дереві не всі яблука дозрівають водночас, так і наші діти – комусь не рано йти до школи і в 6 років, а комусь зарано ще й у 8. Що дитина фізично вже, так би мовити, «дозріла», видно зовні: дістає рукою через середину голови протилежне вухо, з’явилися постійні зуби. Але це ще не все.

         Часто вважають: якщо навчити дошкільника читати, лічити, виконувати додавання та віднімання, ознайомити з явищами навколишнього світу – він добре вчитиметься, хоча має лише 5 років. А в садочку, мовляв, йому вже нудно. Такі батьки не враховують, що у малюка в цьому віці ще недостатньо розвинена моторика пальців (а отже, він не зможе нормально писати), у нього ще не до кінця сформовані психологічні якості, потрібні для навчання, йому ще важко напружено працювати в дитячому колективі, він швидко втомлюється. Чому ж діти не завжди виправдовують сподівання батьків на гарні успіхи в навчанні? Спробуємо проаналізувати. Наприклад, такий момент: батьки в захопленні від здібностей і талантів свого малюка, захвалюють його. І дитина починає відчувати свою перевагу над іншими, тому вже не надто уважно слухає вчителя, оскільки впевнена, що й сама все знає і випереджає однокласників за підготовленістю. З часом такого всезнайка починають «переганяти» менш підготовлені однолітки, і це вражає його самолюбство. Він втрачає впевненість в собі і починає гірше вчитися. Тоді батьки, які не чекали такого повороту, скрушно зітхають: «Мабуть, зарано-таки нам було йти до школи».

         Дитину можна вважати готовою до навчання, коли вона вміє слухати й чути, відповідати на поставлені запитання, а отже, й виконувати завдання, виділяти в них під завдання – тобто здійснює певні мислитель ні операції.

         Ось, скажімо, дітям пропонується таке завдання: «Розгляньте малюнок. Знайдіть на ньому живих істот та розфарбуйте тих, що літають». Дитина, що не звикла вслухатися, вдумуватися у сказане, відразу ж починає розмальовувати всю картинку, бо сприйняла лише слово «розфарбуй». А той, хто вміє уважно слухати й вдумливо ставитися до завдання, виділить для себе тут чотири під завдання:

  • розглянути малюнок;
  • знайти живих істот;
  • вибрати тих, що літають;
  • розфарбувати їх.

Після виконання цього завдання вдумливий учень спроможний

обґрунтувати, довести правильність зробленого.

Дуже важливо, щоб у дитини була сформована увага, звісно, в межах вікових можливостей. Досить часто малюкам бракує саме вміння сконцентруватися на завданні хоча б на 3-5 хвилин. Неуважний учень не може правильно виконувати завдання, робити його так, як сказано, хоча б він був і найрозумніший. От вам і зауваження вчителя, і не такі блискучі успіхи, як очікували батьки, і їхній розпач, і претензії до педагога.

         Першокласник має добре орієнтуватися у просторі. Адже якщо в нього не сформовані такі поняття, як «вгору», «вниз», «вправо», «вліво», можуть виникнути проблеми під час роботи із зошитом. Дитина не зможе правильно виконувати завдання, швидко реагувати на команди вчителя, як от: «Три клітинки вправо, дві – угору» тощо.

         Добре навчатися допоможе розвинена пам’ять, яку можна і слід тренувати, розучуючи з сином чи донькою вірші, пропонуючи їм запам’ятовувати порядок розміщення предметів чи малюнків тощо.

         Чи привчаєте ви, шановні батьки, своїх малюнків виконувати ваші прохання чи вказівки з першого разу? Погодьтеся, це досить звична ситуація, коли на вимогу батьків закінчити гру, бо час їсти або спати, син чи донька не реагують узагалі або відповідають: «Зараз, зараз», а те «зараз» ніяк не наступає. Отаке невміння, чи швидше небажання, виконувати прохання – вимогу дорослих у сім’ї переходить у садочок, а звідти – до школи. Діти не можуть правильно вдягнутися, вчасно поїсти. Вони розхристані, неохайні, бо нічого не встигають, і маючи непогану підготовку, не дуже успішно навчаються, бо весь час відволікаються. Вони спізнюються на уроки, звикнувши робити лише те, що хочуть і скільки хочуть, не вміють переключатися на виконання завдань учителя. А тому часто стають предметом кепкування з боку однокласників. А це, погодьтеся, дуже й дуже погано.

         Не можна не сказати про велике значення розвиненого мовлення в дітей. Щоб бути готовою до школи, дитина має вміти переказувати текст, виділяти в ньому головне, правильно формулювати запитання та відповіді на них, переконливо обґрунтовувати свій вибір, складати речення та невеликі оповідки.

         Ще один дуже важливий чинник – культура поведінки. Дитина, в якої вона сформована, вмітиме поводитись у колективі, спілкуватися як з дорослими, так і з ровесниками. Наш шестирічний першокласник легко приймає правила поведінки у школі, під час екскурсій, на концерті тощо, оскільки розуміє важливість виконання правил. Його не сваритимуть повсякчас, і він почуватиметься впевненим і захищеним. Це дуже важливо. Не варто вважати, що дитина, мовляв, поки ще мала, і все прийде саме собою, коли вона підросте.

         Деякі батьки оточують своїх дітей гіперокопією, стараються все робити за них і цього ж чекають від вихователів, а потім – і від учителя. Шестирічна дівчинка, яку ввечері забирають додому, скаржиться: «Мамо, а Марія Іванівна не захотіла вдягнути мені колготки. Сказала, щоб я сама. Але я ж не вмію!». Нам усім варто пам’ятати слова з притчі про те, що на все життя рибою не забезпечиш, треба навчити дитину самостійно ловити рибу.

         Істотним є і такі, здавалося б, дрібниці, як уміння правильно сидіти за столом під час письма, малювання, належно тримати ручку чи олівець. На це батьки здебільшого не звертають уваги. От і звикає дитина сидіти боком, підібгавши під себе ногу, затиснувши в пальцях ручку. Так само намагається прилаштуватися і за партою. Це псує її поставу, зір, а отже, шкодить здоров’ю, заважає правильно писати.

         Перевчити малого не завжди і вдається. До речі, не варто вдома вчити дітей писати, бо батьки, зрештою, і самі дуже часто не знають, як без напруження тримати ручку, правильно писати літери та з’єднувати їх між собою. Доводиться перевчати у школі, а як відомо, легше навчити, ніж перевчити.

         Отже, як бачите, для дитини, яка йде до школи, важливо не стільки мати якісь відпрацьовані знання, скільки сформовані готовність і вміння вчитися, сприймати нове. Простежте, чи активно ваші син чи донька цікавляться навколишнім, чи вміють зосереджуватися, чи швидко й міцно запам’ятовують матеріал, чи добре розвинені в них мовлення, різноманітні інтереси й чи наполегливо вони їх реалізують, чи схильні до творчої праці, чи прагнуть розв’язувати завдання неординарно. Стимулюйте ці прояви та допомагайте їм розвиватися.

         До речі, зауважу, що діти, які приходять до школи з дитсадка, більше ніж «домашні», підготовлені до навчання і розумово, і психологічно. Вони легше входять у колектив, у них більше сформована життєва компетентність.

         Бажаю успіхів у нашій спільній, такій нелегкій, але водночас радісній праці. Адже ми причетні до виховання ЛЮДИНИ, до становлення ОСОБИСТОСТІ.

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Вересень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
НОВИНИ
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2019
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz